ти називаєш ЇЇ коханою і називаєш квіточкою.... а що я?.. заручник ТВОГО бажання...так...лише твого..ти пригягуєш як магніт своєю красою і вустами...тілом...ти притягуєш... і мені несила з цим боротись....я лише метал...кожного ранку кажу собі "СТОП!ГОДІ!".. а сама далі продовжую тулитись до ТВОЇХ ніг.... НАВІЩО???? ти ж ЇЇ "кохаєш"!!!
ти подзвонив....зібрала шмотки, викликала таксі, поїхала до тебе....там була вона..що це?...дурний розіграш? помилка? зашвидко приїхала??????..що я тут роблю?..що Я тут роблю???..
ні....ні....це не розіграш, не помилка, я вчасно приїхала...вчасно для чого?...виявляється, для вияснення відносин.... так...так...я завжди була присутня при твоїх таких штуках..ти завжди вмів зробити боляче...ти завжди спостерігав за моєю напруженою реакцією...і завжди посміхався...
вона теж сидить шокована...не розуміє нічого...не вона перша...не вона остання.....ТИ не зробив ЇЇ заручницею...вона переживе...а от я...я мушу терпіти...терпіти тебе і все що ти робиш..терпіти твої марудні справи, терпіти твоїх дівиць....ти побавишся і кинеш....і так вже рік третій...а я...мушу заспокоювати ЇХ....казати, що все буде окей, що все мине...я представляюсь твоєю сестрою....коли більш-менш дівчина заспокоїться, викликаю таксі і вона їде додому..а далі...а далі тобі байдуже що з нею буде...далі...ти просто про неї забуваєш..викидаєш з голови...а я пам"ятаю...я пам"ятаю кожну з них...
я знайома з тобою вже 15 років.......15 доооовгих років....ми знайомі зі школи...саме з тобою ми "згрішили" вперше...пам"ятаєш? коли мені виповнилось вісімнадцять....тоді то була гра...для обох....та зранку наступного дня зрозуміла, що ніяка то не гра...ти далі вперто казав, що ми друзі...що то було "по-дружньому"....влаштувала тобі істерику...била кулаками...вимагала роз"яснень....та їх не було...відтоді ланцюжок між нами став міцнішим..і так кожного місяця, коли ми зустрічались з тобою..кожного місяця в іншому місці...дивно, правда?..ми були у всіх районах міста.....
ми не могли один без одного....у тебе були інші дівчата..я ж залишалась вірною тільки тобі...ти цього не усвідомлював...не цінував...не робив висовків..а навіщо?....варто тобі тільки набрати мій номер і я кидаю все, їду до тебе...твій вірний цуцик....
зараз, коли усе на грані і не вирішено..не вирішено вже два роки, хочу написати...я тебе кохала..кохала кожною частинкою тіла..та, вибач, кохати тебе нестерпно..боляче...вибач, і прощавай...залишаю тебе, зустрінемось у вічності..
мейл був відправлений о 1:28, 21 лютого 2010 року....він його прочитав о 1:40, 21 лютого 2010 року...
вона вийшла з дому о 1:41 з дому і подалась на їхній улюблений міст, що проходить над залізничною колією....
як це не дивно, він здогадався куди прямує вона...
о 2:03 він фактично вихопив її з повітря, що вже міцно тримало дівчину...
до 2:07 звучали мати - від неї - бо не дав їй померти, від нього - бо вона, дурепа, хотіла покінчити життя самогубством...
о 2:10 прозвучали слова, які вона хотіла почути від 15ти років....він не міг без неї...а ті випадкові примхи- лише дурості молодості, він виправиться....
о 3:01 відбулось те, що відбулось більш як 5 років тому...
і почалось....кохання...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}